Для учнів 11 класу! Узагальнення з літератури.

   Опрацюйте, будь ласка, теоретичний матеріал за новелами, які ви повинні були перечитати. За цією темою ви отримаєте також тестові завдання.

Елементи композиції сюжету

Сюжéт - система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору.

Класичний сюжет має такі елементи:

• експозиція — вихідні відомості про героїв, які вмотивовують їхню поведінку в умовах конфлікту;
• зав’язка — подія, що кладе початок конфлікту;
• кульмінація — найвищий момент у розвитку дії;
• розв’язка — подія, що розв’язує конфлікт;
• епілог — повідомлення про події після розв’язки.

Позасюжетні елементи:

портрет (опис зовнішності),

пейзаж,

обстановка (інтер'єр, опис речей),

авторські відступи,

вставні епізоди,

обрамлення,

назва твору,

епіграф,

присвята.

Узагальнюємо матеріал за новелами,

які є в програмі ЗНО.

Композиційно-стильові особливості

  v Композиція новели  «Камінний хрест» В.Стефаника: новела складається із семи розділів.

 

Експозиція: розповідь про повернення Івана Дідуха з 10 років служби у вій­ську, про горб, що залишився йому в спадок. Тяжка праця на горбі.

 Зав’язка: прихід гостей до хати Івана. Прощання з односельцями. Зізнання Івана у тому, що самому тоскно на душі.Екскурс у минуле: розповідь Івана про те, як сини дійшли думки про виїзд. «Два роки нічого в хаті не го­ворилось, лише Канада та й Канада...». Він дуже жалкує, що молодь не хоче триматися землі своїх пращурів.

 Розвиток дії: гості пригощаються, ведуть розмови. Іван з Михайлом співа­ють, як у молоді літа.

Кульмінація: син нагадує батькові, що час виходити. Люди плачуть: «...Ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало — такий був плач». Іван із дружи­ною пускаються в танець — власне кульмінаційний епізод, — від якого «люди задеревіли», у якому вилився назовні весь розпач прощання навіки. Сини силоміць виносять обох з хати.

Розв’язка: односельці проводжають сім’ю Дідухів. Іван іде танцюючи. Уся процесія зупиняється біля хреста, що Іван поставив на горбі. Чоловік каже дружині, щоб знала, що там викарбувані їхні імена: «Видиш, стара, наш хрес­тик? Там є вібито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє».

  v Композиція новели О.Кобилянської  «Valse Melancolique»:

мотив вальсу у творі наскрізний і об’єднує всі події в завершене ціле. У заголовок новели авторка винесла назву музичного етюду «Valse melancolique», який створила і тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався із двох частин — легкої і безтурботної спо­чатку та бентежної і трагічної наприкінці. Своє враження про нього Марта передала так: «Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до тан­цю, а друга... О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шале­ним льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину... відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення». Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які пережи­вала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.

Сюжет твору також має за настроєм виразну двочастинну будову. У першій переважає меланхолійний настрій, життя героїнь тече розмірено й майже одноманітно. Усе швидко змінюється з переїздом до помешкання піаністки Софії. Розповідь стає динамічнішою, напруженішою, що нагнітає передчуття неминучої трагедії. Бентежна гама меланхолійного вальсу стала ніби перед­чуттям піаністки низки подій у її власному житті, які призвели до фатальної розв’язки — смерті героїні.

Сюжет новели складається з кількох подій, що розповідають про неповних півроку із життя трьох інтелектуалок.

 В експозиції дізнаємося про двох несхожих між собою жінок — Марту й Ганнусю, між якими постійно точаться розмови про кохання та плани на майбутнє.

 Епізод, коли до них приєднується музикантка Софія Дорошенко, становить зав’язку твору. Письменниця спочатку знайомить нас із дівчиною через повідомлення служниці, яка передає своє враження від першої зустрічі з майбутньою квартиранткою. Непривабливі деталі її зовнішнього вигляду: ґудзик від пальта, що тримається на одній нитці, покусані рукавички — не справляють на героїнь позитивного враження. Однак Марту вразила зовніш­ність Софії, у першу чергу її класичний античний профіль. Тому розповідає вона Ганнусі про «музику» тільки хороше, хоч вона її зовсім не знає. Через такий прийом О. Кобилянська інтригує читача й створює враження загадко­вості героїні.

Розвиток подій — це стрімке розгортання сюжету новели. Будні трьох прия­тельок спочатку були гармонійними й щасливими. Вони настроєво нагадува­ли першу легку частину вальсу. Хвороба Софіїної матері ніби відмежовує першу «світлу» частину новели від подальших трагічних подій. Після смерті матері дівчина повертається до по­друг, але з цього моменту за кожним рядком твору відчувається передчуття неминучої трагедії. Воно справджується, коли Софія отримує лист від дядь­ка, у якому той відмовляє їй в утриманні. Дівчина не витримує цього удару й помирає, не досягши заповітної мети. Цей епізод є кульмінацією твору. У розв’язці стає відомо про кілька років життя героїнь після Софіїної смер­ті. Марта щаслива у шлюбі, а Ганнуся самотужки виховує сина та вся пори­нула у творчість. У «Valse melancolique» О. Кобилянська — новаторка щодо створення худож­ньої форми. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як му­зика. Це виражається і в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова.

 

 Композиційно-стильові особливості новели О.Гончара «Модри Камень»: побудова твору незвичайна, адже безіменний боєць через багато років повер­тається в минуле, згадує воєнні літа, згадує Терезу і її матір. Якщо централь­на частина твору — це спогади розвідника про знайомство з Терезою і розпо­відь її матері про загибель дівчини, то початок і кінець твору — своєрідне обрамлення, видіння розвідника. Це видіння — уявний образ Терези, з якою він розмовляє. Автор інтригує, захоплює несподіваним сюжетом, чим приваблює читача. Модри Камень — це назва населеного пункту, у якому відбуваються події. Він виступає символом невмирущого кохання, що живе в серці ліричного героя навіть через багато років після смерті дівчини. Новела «Модри Камень» написана в романтично-піднесеному стилі. Несмі­ливе і нерозквітле кохання, яке зароджувалось між радянським бійцем і сло­вацькою дівчиною, виступає як засудження війни. Це засудження значно глибше за інші фактори, бо немає нічого страшнішого за вбите прекрасне людське почуття. Важливим прийомом є непомітне й органічне злиття авторської мови з дум­ками персонажів. За допомогою такого засобу посилюється емоційна напру­женість, глибина психологізації.

 

  v Новела М.Коцюбинського «Intermezzo»:

 сюжет новели — безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму химерну гру настроїв.

В «Intermezzo» вони проходять через три фази.

 Депресія. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя. Герой утомлений, він перебуває в конфлікті із самим собою. Дже­рело цієї конфліктності — гостра потреба самотності — і водночас не­можливість втечі від «світу людей».

Спокійно-споглядальний стан. Цей стан з’являється як продов­ження тієї гармонії, якої сповнене життя природи. А природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. Вона одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «Ниви в червні», і «Сонце», і «Зозуля», і «Жайворонки». Обурення, гнів, нетерпіння. Драматургія новели — не тільки у внутрішній конфліктності героя, а й у контрасті між царством пре­красної природи й потворною реальністю людського життя. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси.

 Найбільш уражаючий — сповідь селянина про людське горе у фіналі твору (кульмінація).

«Intermezzo» завершується тим, що сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло гро­мадських обов’язків і незліченних «треба». «Так далі жити не мож­на», — волає його вразлива й совісна душа .

  v Сюжет новели М.Хвильового «Я(Романтика)»: засідання «чорного трибуналу комуни» у «фантастичному палаці» (будинок розстріляного шляхтича) — ухвалення одного й того ж вироку: «Розстрілять!» (без адвокатів і прокурорів) — увечері вдома ма­ти «Я» заспокоює розтерзану душу «м’ятежного сина революції» — одно­го дня «чорний трибунал» ухвалює вирок розстріляти черниць за антиреволюційну агітацію — серед них «Я» упізнає свою матір — щоб довести відданість революційній справі, «Я» власноруч застрелив свою матір.

     Композиція: ліричний заспів і три частини; розповідь ведеться від першої особи; поєднання картин-марень і картин моторошної реальності.